Історія тютюнових заборон

За останні кілька років лобіювання антитютюнових законів у світі триває все активніше. Як наслідок місць для паління стає дедалі менше, а заборони дедалі жорсткіші, причому поширюється це все у більшій кількості країн. Подібне вже траплялося в історії. Наприклад, одного з перших курців, моряка Родріго де Хереса, ув'язнили на сім років, бо паління тоді сприймали як ознаку одержимості демонами!
Пропонуємо згадати найвідоміші історичні тютюнові заборони з подальшим їх скасуванням.
Цікаво простежити, як усе починалося і що з того вийшло.

У 1624 році Папа Урбан VIII вводить найсуворішу заборону на паління в усьому світі і загрожує відлученням від римсько-католицької церкви тих, хто палить або нюхає тютюн у святих місцях. У настанову нащадкам п'ятеро ченців, викритих у палінні, були замуровані в монастирській стіні. Вважається, що вживання тютюну нагадує сексуальний екстаз. А через сто років, Папа Бенедикт XIII, який відчуває сильну пристрасть до тютюну, скасовує всі заборони на паління, а 1779 року Ватикан відкриває власну тютюнову фабрику.

Папа Урбан VIII

Султан Мурад IV в 1633 році забороняє паління в імперії Османа і доходить у боротьбі з палінням до принципових заходів. Він нібито блукав переодягнутим вулицями Стамбула і намагався купити тютюн. Якщо йому це вдавалося – торговцям на місці відрубували голову, а тіло кидали на вулиці як наочне попередження потенційним порушникам закону. Через 14 років, у 1647 році наступник султана Мурада Ібрагім, скасовує заборону і тютюн стає елітарною забавою, одночасно з кавою, вином та опіумом. Їх називають "чотири подушки на дивані задоволення".

У Росії в 1634 році цар Михайло Романов вводить заборону на паління, контрабандний товар спалюють, його споживачі та торговці зазнають штрафів та тілесних покарань. До 1674 року курцям вже загрожує смертна кара. У 1697 року серією указів цар Петро I, государ-реформатор, для якого порушення традиційних основ життя було неодмінною умовою правління, легалізував продаж тютюну і встановив правила його поширення.

Головний суд штату Массачусетс 1646 забороняє паління тютюну ближче, ніж за п'ять миль від будь-якого міста. Наступного року, Коннектикут, наслідуючи приклад, запроваджує подібну заборону. Проте, вже до початку 1700-х років, Північна Америка – основний споживач та виробник тютюну у світі.
У 1891 році голова іранського духовенства Хаджі Мірза Мухаммад Хасан Ширазі проголосив заборону на паління тютюну. Кальяни та люльки зникли не лише з публічних місць, а й із приватних будинків. Але, вже через рік, після підписання договору з Англією, всі заборони були зняті, а паління в країні відновлено.
У 1893 році, починаючи зі штату Вашингтон, і ще в 14 штатах повністю або частково було заборонено збут, виробництво, зберігання, рекламу та паління тютюнових виробів. Проте, вже до 1927 року знімаються всі заборони, за винятком продажу тютюнових виробів неповнолітнім.

З 1942 року в Третьому Рейху проводиться одна з найагресивніших антитютюнових кампаній в історії. Програма включала заборону на паління у трамваях, автобусах та електричках, обмеження кількості сигарет у пайці солдатів вермахту та збільшення податку на тютюн. По всій країні велася пропаганда відмови від паління. Було введено обмеження на рекламу тютюну, обмежено раціон тютюнових виробів, що виділяються для жінок, обмежене паління у ресторанах та кафе. Але все це зводиться «на нуль» після Нюрнберзького процесу, і до середини 1950-х років, споживання німцями тютюну перевищує довоєнний рівень у кілька разів.
Таким чином, з цього «уроку» історії видно – все повертається «на круги свої» і тютюн як палили, так і палитимуть, а закони прийматимуть і скасовуватимуть. Палити чи не палити – кожен вирішує сам. Втім, як показує загальносвітова статистика, лави курців не рідшають. І сьогодні багато хто з них навіть намагається відстояти свої права на паління там, де їм це зручно.