Толкієн - володар люльки
Джон Рональд Руел Толкієн народився 3 січня 1892 року в Африці, в країні з яскравою назвою – Помаранчева республіка, у місті Блумфонтейн. У 3 роки він переїхав з матір'ю до Англії, в містечко Сархоул, що згодом став прототипом казкової країни Шир. З дитинства у Толкієна виявлявся інтерес до мов та літератури, він цікавився переказами та середньовічними поемами. У школі Джон Рональд уперше приходить до думки про створення власної мови. У 1911 р. він вступає до Оксфордського університету, на факультет англійської мови та літератури. Після першої світової війни Толкієн викладає в Лідському та Оксфордському університетах, а ночами складає історії для своїх 4-х дітей про ельфів, хобітів, Середзем'я.
У 1937 році було опубліковано його перший твір - «Хоббіт або Туди і назад», який здобув величезний успіх. Видавець умовив про продовження, і Толкієн, хоч і не відразу, погодився. Робота над книгою «Володар Кільця» йшла дуже повільно, розтягнувшись на 12 років. Надруковано її було лише у 1954-1955 pp. Успіх "Володаря" був величезний, книга стала відомою за межами Англії. Толкієн був задоволений і здивований. Він залишив викладання, віддавшись роботі над «Сільмарилліоном», розпочатий ще приблизно 1917 року, але не встиг закінчити роботу. "Сільмарилліон" видав його молодший син Крістофер.
В одному з листів Толкієн писав: "Взагалі-то я - хобіт (хіба що зріст завеликий). Я люблю дерева, сади і немеханізовані сільські простори. Я палю люльку та із задоволенням поглинаю просту сільську їжу, а французьку кухню не виношу. Люблю вишиті жилети і навіть насмілююся носити їх у наші нудні сірі дні. У мене просте почуття гумору (втомливе навіть для моїх шанувальників); спати я лягаю пізно і встаю теж пізно - природно, коли вдається". Так що паління героїв "Володаря Кільця" - це багато в чому автобіографічна деталь. Сам Толкієн палив люльку протягом усього життя. Свою пристрасть саме до люльки він пояснював можливим впливом свого опікуна – отця Френка. "Отець Френсіс часто до нас навідувався. Він тримав у Реднелі собаку на прізвисько Лорд Робертс і частенько сидів на повитій плющем веранді будинку Молельні та палив велику трубку вишневого дерева. Це особливо кидалося в очі, тому що палив він тільки там, - згадує". - Можливо, саме звідси бере початок моя власна прихильність до люльки».
Багато уваги палінню приділив письменник і у своїх книгах: і хобіти, і маги люблять пускати кільця - Меріадок Брендібак у «Травнику Шира» називає мистецтво паління власним винаходом хобітів. Сам Толкієн віддавав перевагу більярду або схожим на нього трубкам, мав величезну колекцію трубок. Улюбленим тютюном його був Van Rossem`s brand, голландський кавендіш. Професор вважав, що цей тютюн віддалено схожий на Longbottom Leaf, тютюн із Шира.
У хобітів люльки були глиняні чи дерев'яні, оскільки деревоподібного вересу, з кореня якого роблять люльки, у їх розпорядженні не було. Використовувалася зазвичай деревина бука чи дуба. Більбо курив «Churchwarden», Гендальф – «Bent».
Після фільму «Володар кілець» фірма Vauen випустила серію трубок, присвячених йому: люльки Гендальфа, Більбо, Арагорна та Гімлі.