Українські письменники та тютюн

Зазвичай з чим у нас асоціюються літератори? Як правило це сигара, люлька або сигарета в зубах та купи аркушів чи книжок навколо. Що ж відомо про тютюнові вподобання українських письменників?

Мабуть, про такі факти не розкажуть на уроках української літератури.

Наприклад, ще зі школи Григорій Сковорода постає в образі мандрівного філософа, що ходить по селах і живе у хатах. Григорій Савич справді любив ходити пішки, був аскетом та вегетаріанцем. Втім мав пристрасть до вишуканих та дорогих речей. Заможні друзі щедро дарували мислителю елітні вина, висилали модні окуляри та зроблені на замовлення музичні інструменти. В його торбинці за спиною завжди був сир пармезан,привезений спеціально для нього з Європи, якісна люлька та добротний тютюн.
Цікаві штрихи до портрета Івана Котляревського - весела вдача, неперевершений оповідач анекдотів, картяр та поціновувач сигар. Друзі любили його дотепні вірші про козака Енея, які він щоразу читав у чоловічій компанії за пуншем, сигарами й картами.

Про подробиці тютюнових вподобань Тараса Григоровича Шевченка можна дізнатись, як з щоденника самого поета, так і у спогадах сучасників.
Мабуть, знайомство з тютюном відбулося ще в дитинстві, козачком Тарас спробував люльку, коли набивав її для свого пана П. В. Енгельгардта, чи робив собі самокрутки в отроцтві та юності. Стосовно постійного паління є відомості, що Шевченко почав палити сигари, навчаючись в петербурзькій Академії мистецтв. А першу свою сигару молодий Тарас викурив, вочевидь, у великого їх шанувальника - К. П. Брюллова. У своїй повісті “Художник” Т.Г. Шевченко згадує як К. П. Брюллов вперше дізнається про художника-кріпака: «Після хвилини роздуму він кинув на підлогу сигару, взяв капелюха і вийшов, але зараз же повернувся і сказав:
— Я дочекаюся його, мені хочеться ще глянути на його фізіономію. — І, запалюючи сигару, сказав: — Покажіть мені його роботу!»
У спогадах В. І. Аскоченського, який відвідував поета на квартирі в будинку І. І. Житницького на Козиному болоті є цікаві деталі: “На великому, нічим не накритому столі валялися найрізноманітніші речі: книги, папір, тютюн, недопалки сигар, тютюновий попіл…”
Також є згадки, що протягом життя Шевченко палив ще й люльку. У спогадах Ф. Г. Лебединцев розповідає, як у 1845 р. Шевченко їхав із села Зелена Діброва в село Княжа на поштову станцію, сутеніло: “Раптом Тарас спохватився свого кисета з тютюном і ніде не може його знайти. Спинили коней, злізли з брички і заходилися шукати, присвічуючи сірниками, що швидко гасли”. Старший брат Шевченка, Микита Григорович їхав позаду з родичем, зупинився й нетерпляче чекав:
— Та яка там згуба? — крикнув він Тарасу Григоровичу.
— Та капшук із тютюном десь дівся, — відповів той.
— Тьху! — відізвався на це Микита Григорович, — казна-що шукають.

Про завзятого трудоголіка Івана Карпенко-Карого є спогади, що писав він переважно вночі, з нестримним захопленням, не помічаючи нічого навкруги. Одного разу він ледве не спалив будинок: палив, пишучи, та недопалки кидав позад себе, а ті потрапили на папір. Лише коли в хаті стало аж темно від диму, митець звернув на це увагу.

Літераторський антураж «батька» українського театру, Марка Кропивницького також не обійшовся без тютюнового атрибута. Великий корифей дуже багато палив і майже ніколи не розлучався з люлькою. Одна з них, яку він використовував як реквізит під час гастролей у Харкові, знаходиться у колекції Харківського історичного музею.
Завжди цікаво відкривати для себе щось нове, як-от невідомі факти з життя видатних українців чи нові тютюнові звички. На сайті Сигарний будинок Merry land ви можете купити тютюн сигаретний, все для самокруток купити. Наші консультанти із задоволенням допоможуть із вибором тютюну чи аксесуарів.