Історія сигари

Складно стверджувати, коли саме люди стали використовувати тютюн в якості основної курильної суміші.

Першовідкривачем куріння тютюну для європейців по праву вважають Христофора Колумба. Проте те, що курили індіанці, лише частково нагадувало сучасну сигару. Форма тих сигар значно відрізнялася від сучасної сигари, їхня товщина була вп'ятеро більша і досягала розмірів людської руки. Відомо, що майя з Центральної Америки палили і вирощували тютюн для релігійних цілей. Під час проведення релігійних обрядів, як зв'язок із богами, сам тютюн і дим використовувався у лікуванні різноманітних захворювань. Так що куріння в ті давні часи не сприймалося як нині згубною звичкою, а швидше було магією, обрядом, культурною цінністю.

Після завезення тютюну до Європи, у XVI столітті, довго вважалося, що дим від сигари має лікувальні властивості, тому європейцями він використовувався як лікувальна трава. Тютюн  палили як за допомогою люльки, нюхали, жували, змішували з різними речовинами.

Тільки XVII столітті серед іспанських конкістадорів з'явилася ідея сигари. Починаючи з цього часу, Куба стала основним виробником тютюну для сигар, але вони скручувалися в Іспанії.

У другій половині XVIII століття «крутити» сигари навчилися у Франції та Німеччині, а трохи пізніше й у США.

Усього до кінця XIX століття на Кубі налічувалося близько 120 тютюнових фабрик, на яких виготовлялося приблизно 300 різних марок сигар.

У 20-ті роки ХХ століття мода на сигари досягла апогею. Сигари стали незмінним атрибутом кожного джентльмена, що поважає себе. Пообідня сигара в компанії з келихом бренді чи портвейну стала традицією у багатьох країнах.

З середини 60-х спостерігалося деяке затишшя в популярності сигар, що припинилося лише в 80-ті роки, коли сигари стали курити багато кінозірки, подаючи тим самим приклад для наслідування.

В останні роки традиційна школа виробництва сигар відроджується та розвивається в Домініканській Республіці та Гондурасі, Нікарагуа, Мексиці та США.