«Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона» або культ сигар – у житті та в кіно

22 березня 1980 р. на телеекрани вийшли перші серії радянської екранізації знаменитих розповідей про пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона. На початку другої серії вулиці спорожніли. Як тоді жартували, вся брежнєвська Росія емігрувала до вікторіанської Англії.

У 60-х роках Ігор Масленников разом із Іллею Авербахом та Соломоном Шустером навчалися на Вищих режисерських курсах. Хтось із них виявив неподалік «Мосфільму» тютюновий магазин, де кубинські сигари продавалися досить дешево. Вдала знахідка і сприяла тому, що ці режисери першими зі свого покоління запровадили культ сигар – у житті та в кіно. Масленников у день випалював, як мінімум, дві сигари – під час зйомок, а ввечері, вдома – ще й люльку. Палив сам і вирішив, що палитимуть і його герої. Його кіноперсонажі палять більше, ніж у прозі Артура Конан Дойла.

У Масленникова було прийнято, що у кадрі сигара має бути без банта. Зараз – це вже правило: про якість сигари має говорити не бант, а її аромат.

До речі, фільм був прийнятий радянською цензурою лише з однією поправкою. У перших кадрах Холмс запитував Ватсона: "Давно з Афганістану?" Цю фразу заборонили. Незадовго до прем'єри радянські війська увійшли до Афганістану. При озвучуванні фільму «Афганістан» було замінено на «Схід», однак у кадрі по руху губ видно, що Василь Ліванов вимовляє слово «Афганістан».