Секрети Хічкока

Життєвий та творчий шлях Альфреда Джозефа Хічкока є абсолютно унікальними, втім, як і сам жанр, у якому він працював. У кіно його, по праву, називають неперевершеним «королем жахів». Секрет чарівної привабливості фільмів кінорежисер пояснює простою формулою: очікування страху страшніше за самий страх.

Кінорежисер, продюсер і сценарист розпочинав свою кар'єру в кінематографі як електрик однієї з маленьких англійських кіностудій, став пізніше художником рекламного відділу.

За час творчого становлення, Хічкок встиг побувати сценаристом, художником кіно та асистентом режисера, ставши в результаті найвідомішим майстром кіно, що працює в жанрі «трилер». Однак майстру саспенсу вдавалося як слід налякати глядачів тому, що психологію страху він збагнув на власному досвіді. Головною фобією Хічкока був страх перед спілкуванням з людьми, почуття тривоги і небезпеки, що постійно підстерігали, рідко покидало його.

Так само, за власним зізнанням, Альфред Хічкок боявся дітей, овальних предметів та поліцейських. Дві перші фобії не знайшли відображення у його роботах. Натомість поліцейські чи скоріше абстрактний образ закону миготять майже у кожному фільмі режисера, і далеко не завжди вони несуть справедливість. Причина цієї фобії криється в дитинстві Альфреда: після дитячої провини батько, який вирішив провчити сина, відправив Хічкока із запискою до місцевого відділу поліції, де сержант закрив його на 10 хвилин у камері. Кілька хвилин, проведених у камері в жахливому страху, виявилося достатньо, щоб закріпити в дитині страх перед поліцією. У своєму сприйнятті дійсності він назавжди так і залишився полохливою дитиною, яка намагається уникнути будь-якого зіткнення з реальністю. Кращим виходом із ситуації для нього став відхід у світ мрій та ілюзій – кінематограф.

За своє життя режисер зняв 55 повнометражних фільмів і в половині своїх фільмів Хічкок з'являється в епізодичних ролях. Причому, як правило, на самому початку, і є свого роду символом. У кожній роботі Хічкока є частина його особи. Адже тільки віддавши частину себе, можна створити щось справжнє.

Крім кіно, була у короля саспенс ще одна пристрасть. Альфред Хічкок був справжнім фанатом сигар кубинської марки «Montecristo». Він любив з'являтися перед аудиторією із запаленою сигарою Montecristo і затягувався нею настільки часто, як було потрібно для створення особливої ​​атмосфери. Завдяки чудовому маркетинговому чуття, Хічкок одним із перших став брати участь у промо-акціях своїх фільмів, зустрічатися з аудиторією і навіть рекламувати деякі бренди, наприклад, він був одним із перших послів бренду Western Union. Велике враження на людей справляв і антураж – незмінний капелюх-котелок і сигара, що створювала йому необхідну «димову завісу».

Режисер завжди приділяв велику увагу культурі паління сигар і навіть особисто навчав акторів на знімальному майданчику правильно прикурювати та тримати сигару. Образ сигари часто був присутній у кадрі кінокартин, створених Альфредом Хічкоком, надаючи їм особливого сакрального сенсу і додаючи головним героям загадковості образу.